Водохреща прийшло до нас

                                                 А що третій празник-

                                                 Свято Водохреща

                                                 Зішле всім нам долю

              Родинний затишок Різдвяних свят нікого не залишає байдужим: ні дітей, ні дорослих. А завершує ці свята – свято Водохреща.

             За традицією, 19 січня жителі сіл Пустовійти та Зозулинці (дорослі і діти) зібралися біля сільського ставка, де напередодні молоді чоловіки вирізали льодового хреста та вирубали ополонку.

                                                                      

                                                                   

                                 

 

           Настоятель Храму «Святого Івана Богослова» отець Олег провів святкове богослужіння та освятив воду.

                                                                        

 

 

            По завершенні церемонії освячення бажаючі, а з кожним роком їх стає все більше, скупались в ополонці, адже вважається, що це купання захистить від усіх хвороб, а освячена на Водохреща вода набуває цілющих властивостей, лікуючи тілесні і духовні хвороби. Та щоб освячена вода принесла користь треба дбати про чистоту своїх думок і дій.

 

 

                                                               

 

    Щедруємо та колядуємо з Маланкою

                13 січня біля сільського клубу села Пустовійти було людно, гамірно та весело. Адже, саме в нашому селі, з ініціативи голови райдержадміністрації Євгенія Буткевича та голови районної ради Зої Бонсевич, пройшов перший районний фестиваль «Щедруємо та колядуємо з Маланкою».

                                                      

 

 

             Цього дня з нетерпінням чекали жителі села та святково його прикрашали.   Учасники художньої самодіяльності готували програму «Щедрий вечір, добрий вечір! Добрим людям на здоров‘я» та «живий вертеп». З самого ранку до сільського клубу почали приїжджати гості з усіх сіл району. Та щоб потрапити на свято, вони повинні були на в‘їзді в село пройти митний огляд та сплатити митний збір.

                                                                     

 

                                                   

 

 

 

             І ось почалося святкове дійство. Учасників фестивалю привітали заступник голови облдержадміністрації Олександр Крученюк , заступник голови обласної ради Михайло Кременюк, голова Хмільницької райадміністрації Євгеній Буткевич, голова Хмільницької районної ради Зоя Бонсевич, Хмільницький міський голова Сергій Редчик, голова Жданівської об‘єднаної територіальної громади Світлана Ядвижина і голова Пустовійтівської сільської ради Оксана Чекотун, учасники народного колективу «Зорецвіт».

                                                      

 

 

 Потім на імпровізовану сцену вийшли господарі свята, учасники художньої самодіяльності Пустовійтівського сільського клубу з вітанням. Тут були: Маланка, Василько, Коза, Циганка, Чорт, Баба Яга.  Після господарів свої святкові програми представляли інші територіальні громади.

                                                                    

 

                                                               

 

            Всіх учасників фестивалю господарі свята пригощали запашним трав'яним чаєм.
                                                                            

           Для дітей службою у справах дітей райдержадміністрації була організована святкова програма на території дитячого садочка «Дивосвіт різдвяних розваг у Маланки і Василя».

                                                              

 

                                                               

 

 

 

 

 

          Дуже гарно, цікаво і весело пройшов районний фестиваль колядок і щедрівок в нашому селі. Сільська рада висловлює щиру вдячність ПрАТ «Зернопродукт МХП»  в особі директора Юрія Фаринюка за фінансову і матеріальну підтримку та за контейнери для сортування відходів. Щиру подяку за фінансову підтримку висловлює депутату районної ради Олександру Штаньку, усім жителям територіальної громади за фізичну допомогу, за пораду, підтримку та розуміння.

 

          За мною стояла Україна,

          Мій пригноблений народ

                                          «… Тобі не буде одпочину.

                                          Об обрій погляду свій оббий.

                                          І вивидим свою країну

                                          В тяжкій країні багряній».

             Василь Стус – легендарна постать, якій вдалося реалізувати свій талант за таку коротку мить життя. Він був поетом від Бога з непересічним, рідкісним талантом і культурою.

             В цьому році минає 80 років з дня народження поета. В  зв’язку з цією датою в бібліотеці пройшла година пам’яті « За мною стояла Україна, мій пригноблений народ». Бібліотекар зазначила, що Василеві Стусу вдалося виконати місію, покладену на нього долею і часом. Поета не стало, але він встиг сказати нове слово в українській поезії, піднести її на вищі світові щаблі, за що йому вічно буде вдячна Україна.

                                                          

 

 

       Народе мій… З тобою в далі

      Солов’їні мені судилося іти…

            В бібліотеці пройшов відеоперегляд про життя та творчість українського поета Володимира Сосюри, присвячений 120-річчю з дня народження. Адже його  творчість – це світ, це історія, любов і радість у журбі до сліз. У палкому слові горить віра в правду, в патріотизм, у майбутнє.

                                                                        

               Легенди рідного краю       

 В 2017 році Пустовійтівська сільська бібліотека взяла участь у  конкурсі «Легенди рідного краю», який проводився в рамках реалізації районної програми  розвитку туризму  на території Хмільницького району відділом культури і туризму Хмільницької РДА. 

        Дві легенди, які представила бібліотека, зайняли третє місце.

 

        Бонькова криниця – чиста в ній водиця

 

                          Я воду п’ю із того джерела,

                          В якім наснага трепетна й цілюща.

                          З кринички, що край нашого села

                          Живе з віків, мов пам’ять невмируща.

             Славляться Зозулинці не лише своїм козацьким минулим, гарними краєвидами, роботящими людьми, а й цілющою водою. З покоління в покоління зозулинецькі старожили переповідають легенду про криничку, яка знаходиться поблизу села, обабіч центрального шляху.

            Колись давно жив у селі пан Банько,ніхто зараз не може сказати це було ім‘я його, а може прізвище. Мав цей пан маєток, землю, господарство от і наказав він своїм кріпакам викопати на полі криничку, щоб можна було води напитися в жнива та худобу напоїтити. А вода в криничці виявилась смачною, цілющою та чистою і прозорою, що дно видно. Не раз втамовували тут спрагу місцеві мешканці та прохожі.

             Десь з тих далеких часів стала криничка носити назву – Бонькова. Сама криничка та її назва збереглися до наших днів. Ще й сьогодні вона напуває людей прохолодною, цілющою водою. Люди згадують, що в радянські часи, навіть, брали проби води на аналіз, який показав, що в її складі є срібло та інші корисні для організму елементи.

             А ще говорять, що в засуху сюди приходили вдови, молилися та просили у Бога дощу.

            До цілющої кринички і зараз приходять місцеві жителі, приїздять з інших сіл і не тільки, щоб напитися чистої джерельної води та взяти з собою про запас.

 

 

             Зі слів Рейнт Антоніни Петрівни (1931 р.) та Камінної Феони Олександрівни (1936 р.), записала сільський бібліотекар Дімітрова Лідія Василівна.    

         Тобі розкаже  сива давнина,

 

       Як край мій жив, боровся, розвивався…

                 Моє рідне село моє душе гарну назву – Зозулинці. Є кілька легенд про походження його назви. Хочу розповісти одну, яка мені сподобалася найбільше. Ось вона легенда про рослину «зозулині сльози», яка росла на території села.

              В давні часи жила на світі жінка, і не було в неї чоловіка, а лише троє дітей. Росли вони, веселилися, раділи і горя не знали. Намагаючись прогодувати своїх хлопців і виростити добрими людьми, зранку до ночі працювала бідна жінка, не покладаючи рук. Важка праця під палючим сонцем і проливними дощами в лютий холод і нестерпну спеку забирали у неї молодість та силу. Діти зовсім не допомагали матері. Все грались з друзями до ночі, нічогісінько не робили.

             Одного разу, як свідчить легенда, пішла жінка на річку білизну прати і потрапила під сильний дощ. Застудилася і занедужала. А дітям байдуже. Не було у жінки сил ні з ліжка піднятись, ні їсти зварити. Стала просити мати синів допомогти їй, а вони відмовляються, придумують привід, щоб не допомагати матері. Не стала жінка більше просити, заплакала бідна від образи. А де попали сльози – виростали квіти лілові, і назвали їх «зозулині сльози». Прибігши додому діти побачили, що мати стоїть посеред хати. Бере мати наперсток, а він дзвоном став. Дерев‘яна лопатка, на якій хліб у піч ставлять, обернулось пташиним хвостом. Змахнула жінка руками, а вони перетворились на крила. І стала вона зозулею, вилетіла в віконце і полетіла. Біжать за нею діти, а вона не чує їх, сильно вони її образили. Перестала мати вірити синам своїм, тільки сльози гіркі ллє від образи. А там, де падала її сльозинка, проросла красива квіточка «зозулині сльози".

 

               Учень 7 класу Зозулинецької ЗШ Стасюк Дмитро

 

 

          

 

 

         

 

   В новім щасті, в новій силі

   З Новим Роком, браття милі

 

                                      З Новим Роком, з новим щастям

                                      Ми вітаємо, браття вас.

                                      Свято любе, свято красне.

                                      Вже давно почати час

                                      Хай лунають жарти всюди,

                                      Тут зійшлись веселі люди.

                                      Танці, вірші, жарти, сміх.

                                                     Прозвучать отут для всіх.

           Зовсім скоро кожному у двері постукає Новий Рік, а це очікування нового, чарівного і гарного.  30 грудня в сільському клубі відбулося відкриття новорічної ялинки. Для мешканців села та гостей учасники художньої самодіяльності підготували святкову програму.

 

                                                                             

 

                                                               

         Присутніх з Новим Роком привітала сільський голова Оксана Чекотун. Вона побажала «щоб Новий Рік був для всіх щасливим і багатим, яскравим, а основне мирним, здоровим, перспективним  і радісним.

                                                                     

        Організатори свята підготували безліч конкурсів як для дітей, так і для дорослих.

                                                             

                                                               

        Святкування продовжилося молодіжною дискотекою.

 

  Новий Рік – казковий час, хай здивує щастям нас

 

            Новий Рік – найулюбленіше свято дітей, адже до цього свята наряджають красуню ялинку, а в гості чекають Діда Мороза та Снігуроньку з подарунками.   Завітали вони і до дитячого садочка, де їх з нетерпінням чекали, готуючись до свята, малюки.

          В святковій залі зібралися всі учасники свята: діти в новорічних костюмах, їхні батьки, гості.

                                                                            

          І почалося казкове дійство. Лунали веселі новорічні пісні, вірші, запальні танці. З Новим Роком всіх вітали Дід Мороз, Снігуронька, баба Яга та інші казкові герої.

                                             
                                                                     

                                                             

                                                        

                                                               

          В кінці свята Дід Мороз та Снігуронька вручали дітям солодкі подарунки, які надали народний депутат України Петро Юрчишин, депутат районної ради  Олександр Штанько та сільська рада.

                                                              

    В український рідний край поспішає Миколай

 

             В Україні Святий Миколай завжди вважався заступником і захисником усіх дітей. Діти чекають його з нетерпінням. Вони знають що за їхню слухняність і працьовитість Святий Миколай принесе їм безліч подарунків. Тому  намагаються бути протягом року старанними, доброзичливими, слухняними.

           До вихованців ДНЗ 19 грудня завітав Святий Миколай. А вони підготували для нього святковий концерт: співали, розповідали віршики, танцювали. А за це отримали солодкі подарунки.

                                                          

 

 

 

 

                                                                  

 

 

                                                                     

          Пустовійтівська сільська рада та батьки дітей, які відвідують садочок вдячні народному депутату України Петру Юрчишину за подарунки.