Історія с. Пустовійти

Історія

села Пустовійти

                     Моє село в вишневому віночку,

                       Весною нареченою цвіте.

                       А літом вбралось в вишиту    сорочку,

                       І по полях комбайнами пливе.

                       А восени веселим листопадом

                       Кружляє у повільному танку.

                       А взимку ялинковими гілками

                       Вкриває кожну хаточку сільську.

         Наша Україна складається із великих міст і маленьких сіл. Одним із таких є мальовниче і неповторне село Пустовійти. Воно розміщене на шосейному тракті Хмільник – Уланів – Бердичів, являлось зручним пунктом торгових людей.

         Рельєф площі села – спокійний, з невеликими схилами. Грунти та підгрунття на території села, чорноземи, придатні для спорудження будівель, розведення садків, городів. Грунтові води залягають на глибині від 4м. до 12м.

         Вітри мають північно – західний напрям зимою та південо – східний літом. Головна вулиця села щодо сторін світу проходить із заходу на схід, має схил 1 – 3 градуси. В селі зведені три греблі.

         Кліматичні умови сприятливі для життя і праці людей.

Село знаходиться на віддалі 14 км. Від м.Хмільника на дорозі до Бердичева. Назва поселення наступна. Кожному місту, що володіло Магдебурзьким правом належала  відповідна площа земельних угідь – луки, поля, ліси, пасовища. Магістрату міста надавалися  земельні наділи. Ці землі разом з мешканцями, що населяли село не обкладалися податками, не підлягали владі поміщиків чи старост і називалися «війтівеччиною». Отож для Хмільницького магістрату в 1446 році були нарізані грунти де нині  знаходиться село Пустовійти. Під час спустошливого татарського нападу 1584 року поселення  було жахливо зруйноване, жителі  забрані у полон. Магістрату  виділили нові землі, де нині село Жданівка (Війтівці), а ця місцевість довгий час була пусткою, а пізніше слободою. У поселені проживало  лише кілька десятків жителів. За селом закріпилася назва «Пустка війти» - Пустовійти.

     Походження назви від слів «пусті віти» немає абсолютно ніякого підґрунтя, адже  поселення історично пов’язане з грунтами війта, а також носить назву  «Пустовійти», а не «Пустовіти», хоча у вимові назва вживається  спрощено без «й».

     Отож першою згадкою про це село є рік 1446. У історії села є одна особливість. Відомо, що частина поселення у минулому носила назву «Козмінін». Тому у легенді говориться наступне. Після визволення війни російського народу проти польських інтервентів, і вигнання загарбників з Москви у 1612 році, саме на цій вільній землі поселилися деякі учасники тих подій. Відомо, що оборону і відсіч ворогам здійснювало народне ополчення під керівництвом Кузьми Мініна і Дмита Пожарськогою. Отож легенда може бути цілком правдивою. Проте у цій розповіді є одне «але». Тут міг проживати хтось із учасників, яких розбили ополченські загони Кузми Мініна. Тому, можливо, і серед населення вжилося прізвисько тої людини, що брала участь у московських походах. Через певний період закутком закріпилася назва «Козмінін».

     Одним із перших поселенців Пустовійт був пан із роду воробіївських шляхтичів. Років 250-300 тому цю купив новокостянтинівський священик для своєї дочки Трублаєвич (140 га орної, 120 га сінокосу та став за селом).                                                           

     Приблизно в 1825 році уланівський старшина Тарнавський шахрайським способом придбав у Пустовійтах 100 десятин орної землі і поселив тут свого сина Никодима. Так виникло друге поміщицьке володіння -Тарнавських. Пізніше відомі родичі Тарнавських землевласники-Ролінські, Ростропович, Брезінські володіли землями від 20 до 60 десятин орної землі. Малоземельні селяни від 1 до 2 десятин орної землі, що заставляло їх працювати на землях своїх землевласників.

      Наш край тісно пов'язаний із діяльністю Устима Кармелюка - видатного народного месника. Він часто переховувався в хмільницьких лісах від поліції та царських військ. Село Пустовійти було для Кармелюка переферійним пунктом.

       В 1882 році народився отець Сергій (Сітарчук Степан Семенович), який в майбутньому отримав сан ієромонаха. Він був послушником в монастирі міста Любара, а потім навчався в духовній семінарії. З 1933 року він служив в церкві села Пустовійти . Сім»ї отець Сергій не мав. Помер в 1949 році. На його похороні були присутні 12 батюшок. 

      В 1890 селяни села Пустовійти виступили проти поміщицького гніту, вимагаючи зниження орендної плати на землю. Поміщики Тарнавський та Брезінський утекли із села. Виступ селян був придушений жандармами.

      Революційні події 1905 року на Україні дістали підтримку і в нашому селі. Повсталі селяни напали на садибу пані Трублаєвич, спалили скирди хліба, забрали зерно. Серед селян відзначився Максим Сорока. Виступ селян був придушений козаками, яких було викликано з повітового містечка Літин.

      В період Столипінської реформи жителі нашого села не виходили на хутори, а жили так само як і до реформи, лише з’явилася  нова вулиця.

      В роки першої світової війни і на передодні Великої Жовтневої революції революційною агітацією в селі займався член РСДРП (б) вчитель Червінський Олександр Федорович, який завідував Пиківською семінарією, а також житель села Побідаш Микита Іванович. Побідаш М.І був членом РСДРП, мав зв'язок з партійним центром, а під час громадянської війни був комісаром червоногвардійської частини.

      Відомі інші імена активних членів та учасників революційних подій 1917 року: Задорожнюк Тодор був делегатом 4 Державної Думи. Від нього жителі села дізналися про приїзд Леніна в Петроград та більшовицьку революцію.

      У січні 1918 року після розгрому військ Центральної Ради в районі Вінниця-Жмеринка, Бердичів-Шепетівка в селі Пустовійти встановлено радянську владу. Був створений ревком, який очолював Лобас Костянтин Сакович. Але радянська влада  проіснувала недовго. На Україну вторглися німецькі та австрійські війська, гетьманат Скоропадського проіснував недовго. В лютому 1920 року в селі був створений сільський комітет бідноти, який очолив Крамар Сидір, житель села Пустовійти.

     В квітні 1920 року сільський комітет бідноти взяв на облік все майно, яке було відібране у поміщиків. Було розділено 1000 десятин поміщицької та церковної землі.

      В 1928 році були утворені ТСОЗи. Ініціаторами ТСОЗу в селі Пустовійти були Тихонець Іван Матвійович, Чаплінський Матвій, Крамар Андрій. ТСОЗи одержали позику від держави.

       В 1930 році в селі було створено сільськогосподарську артіль «13-річчя Жовтня», яку очолив Тихонець Іван Матвійович. В артіль вступили всі члени ТСОЗу та інші громадяни.

       Незабаром в село приїхав двадцятип»ятитисячник з Козятинського депо комуніст Стецюк Федір і його обрали головою правління колгоспу «13-річчя Жовтня». Активну участь в організації сільськогосподарської артілі в селі Пустовійтах приймали Нечипорук Терентій Миколаєвич, Панчук Андрій Демянович, Цимбалюк Филимон Дмитрович. В 1931 році вони були прийняті кандидатами в члени Комуністичної партії. В 1933 році комуніст Нечипорук Т.М обраний головою сільськогосподарської артілі «13-річчя Жовтня».

       На початку 30-тих років в Пустовійтах почала діяти чотирирічна школа.

       На урочистих зборах в грудні 1936 року з приводу прийняття Радянської Конституції колгоспники присвоїли артілі назву «Молодий більшовик». Колективні господарства   швидко міцніли. В 1936 році на поля колгоспу прийшли перші трактори Уланівської МТС. В селі з»явилися нові люди: трактористи, машиністи, комбайнери, шофери, тваринники, агрономи.

        Велику роботу у селі проводила молодь. В 1927 році з ініціативи Слободяника Маркіяна Сергійовича в селі був створений комсомольський осередок. Секретарем комсомольського осередку був обраний Крамар Сидір. Першими комсомольцями були Лобас Хома, Задорожнюк Іван, Малишевський Володимир, Рейнт Федір Іванович, Задорожнюк Василь Павлович та інші. Вони проводили велику роботу по організації сільськогосподарської артілі, брали активну участь в боротьбі з куркульством, в ліквідації неписемності , в утворенні хати-читальні, клубу, бібліотеки.

      Голод 1932-1933 років в селі Пустовійтах був не таким тяжким , як в навколишніх селах. Люди жили дружно і ділилися один з одним останнім. Для того, щоб вижити люди харчувалися корінцями лопухів, бруньками, гнилою картоплею та буряками, збирали колоски. Люди складали вірші про голодомор.

                                 Жито і пшениця

                                 Пішли за границю,

                                 Ячмінь і овес

                                 Забрав МТС

                                 А радянська влада

                                 Лушпаями рада.

      Голод минув. Люди наймали в церкві панахиди за померлих і молилися, боячись нового голоду. Очевидно наше село постраждало менше за інших тому, що «червоні мітли», сільські активісти, не були такими жорстокими, як в інших селах.

       Незважаючи на голодомор, в другій половині 30-х років місцевий колгосп був багатогалузевий господарство, зростав добробут та культура колгоспників.

       Відкрилася семирічна школа. Більшість жителів села були письменні. До 1941 року в селі працювали три дитячі садки.

       В 1940 році в колгоспі «Молодий більшовик» об»єднував 230 дворів. В колгоспі рахувалось 960 га орної землі, врожайність пшениці становила 21 ц\га, цукрових буряків- 210 ц\га. Валовий збір зерна становив 12400ц. Всього в колгоспі налічувалось 180 голів ВРХ та 150 голів свиней. Також в колгоспі було 3-трактори, 1 комбайн та одна автомашина.

       З 1935 року в колгоспі розгорнувся  рух передовиків бурякових ланів. Пятисотницями були Соколюк Тетяна, Побідаш Домка, Крамар Марія, Українець Палашка, Коваленко Ксенія, Соколюк Горпина (ланкова), Дідух Дарка, Богорада Ксенія, Соколюк Марина, Гуцалюк Василина, Панчук Ганна, Релінська Марія, Гром Варвара. До 1941 року  в селах Пустовійти та Зозулинці була єдина парторганізація, до складу якої входили комуністи: Панчук Андрій, Цимбалюк Филимон, Червінський Віктор, Сорока Оксент, Висоцька Надія. Секретарем парторганізації працював Гуменюк Павло, який приїхав по путівці     Уланівського РККПУ для зміцнення парторганізації.

       22 червня 1941 року почалася Велика Вітчизняна війна. 249 жителів сіл Пустовійти і Зозулинці стали на захист Вітчизни. З 17 липня 1941 року по 9 березня 1944 року наше село було окуповане німецько-фашистськими загарбниками. 71 житель села не повернулися з фронту. 73 сільських юнаків та дівчат фашисти вивезли на каторжні роботи в Німечинну, не всі повернулися додому. Під час окупації загинули сільські активісти А.В.Сорока, Н.О.Долюк.

       Смертю хоробрих на війні загинув офіцер Побідаш Андрій. На Волховському фронті його танк вступив в нерівний бій: один проти чотирьох, два фашистських танки були знищені. Але сили були нерівні і мужній екіпаж Побідаша загинув (згоріли в танку). Лейтенант Андрій Побідаш правнук Побідаша Павла, героя Кримської війни 1853-1856 років, який прослужив в царській армії більше 20-ти років, приймав участь в багатьох війнах, був нагороджений орденами і медалями, прожив більше 100 років.

       День 9 березня 1944 року  був памятним для жителів нашого села. В цей день Пустовійти були звільнені. Під час звільнення села загинуло 31 радянський воїн, які захоронені в братській могилі села Уланів. Один із воїнів, які загинули при звільненні села, Віктор Сідельніков (1924 року народження), був похований біля сільського клубу, а уже в 60-х роках перепохований на сільське кладовище. В 2008 році на могилі встановили гранітний пам’ятник, так як попередній прийшов в негідність. Його іменем названа  одна із вулиць села.

        Жителям сіл, які не повернулися з війни встановлений в 1965 році пам’ятний обеліск, де на мармурових плитах викарбувані їхні імена. З часом пам’ятник зруйнувався, залишився пам’ятний знак. Кожного року тут проходить мітинг – реквієм , присвячений Дню Перемоги.

         За роки окупації в селі були зруйновані тваринницькі приміщення, жилі будинки, клуб. В колгоспі не залишилося коней, тракторів, сільськогосподарського інвентаря. Землі були не орані. Держава допомогла колгоспові насінням всіх культур, сільськогосподарськими машинами. Почалась битва за подолання розрухи. Колгосп очолив голова сільської ради Побідаш Микита Іванович. В 1945 році в колгоспі відновлено первинну партійну організацію, секретарем якої був обраний Ясінський Павло Іванович.

      Починаючи з 1948 року колгосп отримував по 16-17ц зерна, покращився матеріальний та культурний стан жителів села. Колгосп щорічно отримував по 1 мільйону прибутку і входив в число колгоспів-міліонерів району.

       Проводилася велика робота по відбудові колгоспу, житлових будинків. В 1946 році в селі почали працювати клуб та бібліотека, транслювались телефільми. Було споруджено два тваринницькі приміщення з місцевого будівельного матеріалу. Деревину привозили з Зозулинецького лісу, будівельний матеріал-з місцевого кар’єру.

        В 1948 році на зборах колгоспників «Молодого більшовика», який очолював Нечипорук, був прийнятий проект планування, забудови та благоустрою села, розроблений Управлінням в справах сільського та колгоспного будівництва при Раді Міністрів Української РСР.

         Проект планування, забудови та благоустрою села Пустовійти виконано на підставі рішення виконкому Уланівської Районної Ради депутатів трудящих від 3 серпня 1948 року, затверджений виконкомом Вінницької Обласної Ради депутатів трудящих.

        В основу цього проекту покладені акт обслідування та визначення робіт по плануванню, забудові та благоустрою села, складений 8 серпня 1948 року планувальною комісією з представників виконкому районної Ради, сільської Ради, колгоспу та активу села.

        Основною метою було привести планування села до певної системи з утворенням адміністративно – господарського центру з парком, крім цього господарський центр села забудувати і благоустроїти.

        Проект передбачав будівництво сільської ради, пошти, клубу, сільмагу, будинку побутового обслуговування, чайної, лазні.

        На протязі 1948 – 1952 р. планувалось замостити вулиці булижним камінням, забудувати тротуари, обсадити вулиці декоративними деревами, впорядкувати вуличну мережу, створити на площі 2,60 га парк культури і відпочинку, розширити став в центрі села і збудувати нову греблю.

        Проектом було передбачено будівництво електростанції із силовою установкою на місцевому паливі і динамою потужністю 18 Вт, забудову під’їздних доріг, осушення болота, площею 1,30 га, з використанням цієї площі під сіножаті, будівництво нових мостів.

        Для потреб колгоспу було заплановано будівництво майстерні з кузнею, повітки для сільськогосподарських машин, авто гаража, корівника, свинарника, вагових терезів, продскладу, конюшні.

        Згідно з проектом в селі розпочався благоустрій. В 1958 році побудоване приміщення для дитячих ясел та фельдшерсько – акушерського пункту.  В 1963 році було збудоване приміщення сільської ради. В цей час до Пустовійтівської сільської ради були приєднані Зозулинецька сільська рада та Чернятинецька сільська рада. В 60-і – 70-і роки головами сільської ради працювали Українець Степан Іванович, Шакула Євген Денисович, Кучер Віра Василівна. З 1987 по 2006 рік головою сільської ради працювала Українець Тамара Андріївна.

        В 1964 році гостинно відкрила двері зозулинецька середня школа, в якій навчалися діти сіл Пустовійт і Зозулинців.

        В 1968 році було споруджене приміщення для відділення зв’язку, і  відділення ощадкаси, які обслуговували жителі сіл Пустовійти і Зозулинці.

         В  1969  році  був  розроблений  проект  планування  та  забудови  села  Пустовійти ,  колгоспу  « Більшовик» .

Відповідно  до  цього  проекту  село  Пустовійти  було  визначене , як  перспективне  ,  планувалося  зберегти  і  розвивати  два  населені  пункти :  Пустовійти  і  Зозулинці ,  а  також  два  господарчі  двори .  В  першу  чергу  планувалось  будівництво  торгового  центру ,  будинку  культури ,  амбулаторії ,  двохквартирного  та  одноквартирного  будинків ,  дитячого  садка ,  культурно – спортивного  центру .

В цих роках було викладено центральну вулицю. В цей час колгосп «Молодий більшовик» був перейменований в колгосп «Більшовик», який очолював Мельник Михайло Тимофійович.

На  зборах  колгоспників  в  1970  році  був  прийнятий  статут  колгоспу .   Відповідно  до  якого  основним  завданням  колгоспу  було  зміцнення  і  розвиток  громадського  господарства ,  неухильне  підвищення  продуктивності  праці  і  ефективності  громадського  виробництва ,  збільшення  продажу  державі  сільськогосподарської  продукції  і  подальше  технічне  переозброєння ,  впровадження  комплексної  механізації  та  електрифікація  ,  здійснення  хімізації  і  меліорації  земель ,  задоволення  зростаючих  матеріальних  і  культурних  потреб  колгоспників ,  поліпшення  побутових  умов  їх  життя .

Колгосп  « Більшовик»  в  цей  час  мав  1  млн .  прибутку .  Багато  колгоспників  ,  які  працювали  на  різних  ділянках  колгоспного  виробництва ,  за  свою  сумлінну  працю ,  були  нагороджені  урядовими  грамотами  ,  медалями ,  орденами .  Це  Кульчицька  В . В. ,  Брезінська І.М. ,  Мельник М.Т., Українець М.Т.,  Гуцалюк І.М. ,  Гуцалюк М.І. ,  Данилюк В.П. ,  Крамар Р.Р.  ,  Улятівський І. І. ,  Побідиш Н.Ф. ,  Киричук А. М ..

              В 1973 році в Пустовійтах урочисто відкрили сучасний двох поверховий Будинок культури на 400 місць. Урочистості були присвячені 360-річчю возз’єднання України з Росією. На другому поверсі Будинку культури була розміщена бібліотека, яка мала три великі кімнати – читальний зал, абонемент для дорослих, дитячу кімнату. В цей час завідуючим бібліотекою працював Українець Степан Іванович, який будучи до цього головою сільської ради, доклав чимало зусиль для будівництва Будинку культури.

                  В  1979  році  було  завершено  спорудження приміщення  для  амбулаторії  і  аптеки.

  Згідно рішення колгоспників від 24.11.1992 року колгосп «Більшовик» було реорганізовано в колективне сільськогосподарське підприємство «Урожай», яке 28.12.1992 було реорганізовано в ТОВ «Урожай». В 1996 році кожний член КСП «Урожай» отримав земельний та майновий пай. В даний час усі власники земельних сертифікатів отримали державні акти на право власності на земельну ділянку.

В  1993  році  в  селі  був  споруджений  і  почав  діяти  храм «Святого  Івана  Богослова» ,  який  відноситься  до  Московського  патріархату .

          Храм  був  збудований  на  місці  колишнього ,  який  зруйнували  більшовики  в  20-х  роках  минулого  століття .  Настоятелем  храму  є  протоєрей  Олег  Левицький .

       В 1995 році почалася газифікація села Пустовійти, яка продовжувалась до 2005 року.

В  1996  році  на  кошти   колгоспу  «  Більшовик»  було  збудоване  нове  сучасне  приміщення  дитячого  садка .  ДНЗ   відвідувало  більше  тридцяти  дітей  колгоспників  та  сільської  інтелігенції .  Завідуючою  довгий  час  працювала  Паламарчук Г.М.,  а  в  2005 році  ДНЗ  очолила  Павлік Н.В. .  Колектив  садочка  в  2008  році  був  занесений  на  районну  дошку  Пошани

      В січні 2003 року було урочисто відкрито нову АТС на 50 номерів. На урочистостях були присутні голова райдержадміністрації І.Г.Вітюк, начальник Вінницького відділення «Укртелекому» Яблонський В.І., начальник Хмільницького відділення «Укртелеком» Герасимлюк В.З.

       В 2004 році ТОВ «Урожай» перестало існувати. В даний час на території села працюють сільськогосподарські підприємства різних форм власності. Основним орендарем земель є Хмільницька філія ЗАТ «Зернопродукт МХП» , яка обробляє 919,69 га орендних земель. Також працюють фермерські господарства:  «Ясінська», «Вікторія-Н-С», «Вікторія 2008», «Сом», «Маг», «Промінь-2». Деяку частину земельних паїв обробляють приватні підприємці.

       В 2011 році, з приходом на посаду сільського голови Хомюка С.Л в селі розпочали підсипати дороги, розпочато ремонт в клубі, завершено ремонт в бібліотеці, замінені опалювальні котли в ДНЗ.

       Нині в селі Пустовійтах проживає 485 чоловік. Село є центром сільської ради.

      Серед актуальних проблем розвитку територіальної громади чільне місце займає його соціальна структура. Сама вона являється основним чинником впливу вирішення ряду важливих завдань, стабілізації чисельності населення, поліпшення демографічної ситуації, підвищення життєвого рівня селян.

      З ініціативи виконавчого комітету голови фермерських господарств, які зареєстровані на території сільської ради, виділяли спонсорську допомогу школам та дитячому садку в с.Пустовійти та для Пустовійтівської ЛА ЗПСМ.

     Протягом 2011 року дещо розширилась мережа торгівельних точок на території сільської ради, що дало змогу покращити торгівельне обслуговування жителів територіальної громади.

     У селі народилися Шакула Анатолій Євгенійович – директор Вінницької фірми «Інтехсервіс» та «Апекс», Власюк Анатолій Іванович – кандидат технічних наук, директор Вінницького національного технічного університету.

     

Учасники художньої самодіяльності Пустовійтівського сільського клубу

                          Використана  література.

1.       Пустовійти // Дорош М.Н.  Витоки.  Призабуті  сторінки  нашої історії. Хмільницький  район.  Дослідження , оповіді , версії. – Вінниця, 2011.- с. 241-242.

2.    Пустовійти //Дорош М.Н.  Топонімічний  довідник.-   Хмельниччини, 2001.- с.31

3.         Пустовійти // Історія  міст і  сіл  УРСР.- К.: Наук. думка ,  1972.- с. 677

4 .        Проект  планування ,  забудови та  благоустрою

 с. Пустовійти , 1948р.

 5.      Проэкт  планирования и застройки с. Пустовойты колхоза «Большевик» Хмельникського р-на , Винницкой обл. , 1969 р.

6.   Статут  колгоспу «Більшовик».-  1970 р.

7. Спогади  старожилів  села Никонюк Г.Н., Кузьмика Г.Д., Белзецької Л .Й. ,  Гуцалюка І.М.,  Гуцалюк Г.М.

8. Підбірка краєзнавчих матеріалів Хмільницької районної бібліотеки, та краєзнавця с. Пустовійти Мельника А.К.