Захист Вітчизни – чоловіча справа

 

             Народна мудрість стверджує, що земля може нагодувати людину своїм хлібом, напоїти водою із своїх джерел, але захистити себе не може. Тому це святий обов’язок тих, хто живе і користується всіма її благами і дарами. Виконуючи цей почесний обов’язок ідуть юнаки служити в армію, щоб берегти мир і спокій Батьківщини.

        Сьогодні солдати і офіцери збройних сил України гідно несуть службу на Сході нашої країни, захищаючи  її цілісність і незалежність.

        Про це розповіла бібліотекар, провівши патріотичну годину «Захист Вітчизни – чоловіча справа».

                                                                             

 

                         Межа, за якою морок

 

              З 1988 року 1 грудня відзначають Всесвітній день боротьби зі СНІДом, що слугує зміцненню організованих зусиль у боротьбі з епідемією, яка поширюється в усіх регіонах світу.

            На уроці-застереженні, який пройшов в бібліотеці, бібліотекар зазначила, що поріг ХХІ ст. людство переступило з низкою жахливих хвороб, особливо небезпечна СНІД, яка несе смертельну загрозу людству. То ж всі зусилля сьогодні спрямовані на профілактику цієї хвороби.  Кожна людина має усвідомити всю небезпеку, яку несе СНІД і робити все можливе, щоб уберегти себе і своїх близьких від цієї страшної інфекції.
                                                            

                                                                              

                                                                   

            Мета: сформувати уявлення про хворобу століття, вчити підлітків берегти своє здоров‘я.

    Пам’ятаємо минуле заради майбутнього

 

 

                      « …Несла свій хрест мовчазна Україна,

                       Але не стала в скруті на коліна,

                       Хоча й звірячий був над нею суд.»

                                                                                   М.Василенко

 

         Щороку Україна прихиляє коліна перед мільйонами  жертв Голодомору 1932-1933 років, перед тими страждальцями, могили яких розкидані по узбіччях доріг, балок, на цвинтарях.   Двадцять шість держав світу визнали голодомор актом геноциду проти українського народу, адже голод забрав життя від семи до десяти мільйонів невинних людей.

       Пройдуть десятиріччя та ця трагедія хвилюватиме серця людей.

       З нагоди цієї події в Зозулинецькій ЗШ І-ІІІ ст. проведено лінійку-реквієм «Пам‘ятаємо минуле заради майбутнього».

                                                                   

 

 

 

 

                                                                    

       Мета заходу: нагадати учням, про трагічні сторінки голодомору на Україні.

 

 

            Українці: історія нескорених

 

            «На землі все минає, тільки зірки одвічні та пісні про героїв,       

  бо гинучи герої лишають в народі бажання подвигу – мовиться у давньому сказанні».

 

        21 листопада за Указом Президента України оголошено Днем Гідності та Свободи.

      Україна – це територія гідності і свободи. Такими нас зробила в 2013 році Революція Гідності. Це був важкий іспит для України, коли українці продемонстрували свою гідність, своє прагнення до свободи.   Наша держава заплатила і продовжує платити надзвичайно високу ціну за те, щоб гідність була першою із чеснот українців.

       З нагоди цієї дати в Зозулинецькій ЗШ  І-ІІІ ст. пройшла виховна година «Українці: історія нескорених». На цей захід запросили учасників антитерористичної операції Петра Рачківського, Тараса Літинського та Олександра Побідаша.

 

                                                          

 

 

 

 

 

 

 

                                                                 

        Мета заходу: розширити знання учнів про історичні події, донести до їхніх сердець думку, що війна – це безумство, невиправдана жорстокість, виховувати повагу до учасників військових подій на Сході, почуття патріотизму.

      Кожному миле його рідне слово

 

                        Моя рідна мова, як небо привітна,

                   Як мамина пісня вона чарівна,

                   Яскрава і щира, з усіх сторін світла,

                   У цілому світі ця мова одна.

 

        Цими словами розпочала сільський бібліотекар годину спілкування «Кожному миле його рідне слово» в дитячому садочку.

                                                                 

        Діти з цікавістю слухали розповідь про багатолітній тернистий шлях української мови. Мова – це  велике національне надбання, коштовний скарб, це пісня душі, покладена на слова. В ній досвід, мрії, сподівання людей, об’єднаних в єдине ціле – народ.

                                                  

   Під час спілкування діти розповідали вірші, співали, всі разом читали українські народні казки.

 

 

                                                             

   Мета заходу: донести дітям, що наша мова багата та милозвучна, це одне з див, створене людьми, її треба берегти.

 

                Осінь щедра, осінь золотава

 

                                           Журлива музика заграла,

                                           І закружляло в вальсі листя.

                                           В країну осінь завітала

                                           Красива, сонячна, барвиста

 

            Швидко пролетіло літо і настала золота осінь. Вона мов художниця розмалювала дерева в жовто-червоний колір. Птахи відлетіли в теплі краї. Сонечко не піднімається так високо і на вулиці стає холодніше.  Людям осінь принесла щедрий урожай. В садах і на городах достигли різні фрукти та овочі.

                                                                         

        Золота осінь завітала і в дитячий садочок, де відбулося театралізоване свято. На святі всіх вітала королева Осінь, а також різні овочі і фрукти, які презентували себе.

 

                                                                   

 

                                                                     

        Також діти розповідали віршики про осінь, співали пісні та виконували таночки.

                                                                     

                                                                 

         В кінці свята королева Осінь пригостила всіх своїми щедрими дарами та солодощами.

                                                           

         Це було справжнє видовище, в якому діти брали участь, сумлінно виконуючи свої ролі.

            І в серці, і в пісні вам слава луна

 

                    День Захисника Вітчизни

                    Мужності й геройства свято.

                    І ми вклоняємося тим,

                    Хто літ тому назад багато

                    І тим, хто нині з автоматом

                    Наш спокій береже і захищає,

                    Всю нашу велику родину,

                    Рідну землю свою Україну.

 

         14 жовтня вся Україна відзначає День Захисника України. Це свято нескорених, свідомих громадян, які вболівають за долю нашої країни, це свято усіх небайдужих, які забезпечують Україні захист.

       Минуло три роки з того часу , коли розпочалися бойові дії на сході нашої держави. Три роки важких втрат і випробовувань. Минуло три роки від подій які змінили назавжди Україну і кожного українця.

       14 жовтня сільський голова Оксана Чекотун запросила учасників антитерористичної операції та членів їх сімей на свято- зустріч. В привітальному слові вона сказала, що сьогодні ми зібралися , щоб засвідчити свою повагу всім, хто носить і носив військову форму і відзначає свято День Захисника Вітчизни, побажала присутнім доброго здоров’я, щастя, родинного затишку, миру, натхнення і високих звершень на благо нашої держави.

 
                                                                          

                                                                     

       Також Оксана Іванівна зателефонувала воїнам-односельчанам, які сьогодні знаходяться в зоні АТО, несуть бойову службу і від імені всіх присутніх привітала їх зі святом.

 

 

                                                                

        Хвилиною мовчання пом’янули всіх,хто загинув під час цієї неоголошеної війни.

                                                          

        Для учасників АТО був накритий святковий стіл, їх вітали учасники художньої самодіяльності Пустовійтівського сільського клубу.

 

                                                                    

 

                                                               

       В залі панувала святкова атмосфера. Від імені учасників АТО, голова осередку Петро Рачківський подякував виконкому сільської ради, працівникам культури за свято.

 

              Сивіють скроні , серце не старіє

 

         Весна і літо… як швидко вони спливають. І ось тихою ходою підступає осіння пора: рано чи пізно, але дівчина стає молодицею, дружиною, мамою, далі свекрухою чи тещею, і врешті решт бабусею, а парубок стає чоловіком, батьком, свекром або тестем, і нарешті, стає дідусем.

       Наша героїня, Лесько Римма Данилівна,  до якої ми завітали  все життя працювала в колгоспі на різних роботах: в буряковій ланці, на фермі, в рільничій бригаді. Разом з чоловіком виростила двох синів, дочекалась внуків і правнуків. Не простим було її життя та пам’ять береже все і сьогодні вона ділиться своїми спогадами з молодими.

                                                                      

                       У мій сад заблукала    вже осінь,

                     Під ногами холодна роса.

                     Літо вітром у далеч відносить,

                     Посивіла русява коса.

                     Рясно ніжністю квітне калина

                     Хоч минуло життя молоде.

                     У любов незабутками синіми

                     В моїм серці печально цвіте.

                     Вже отави у лузі покошені,

                     Що було-не поверниш назад.

                     У багрянці пекучому осені

                     Догоряє осінній мій сад.

                     Я не буду журитися, плакати,

                     Все було у моєму житті.

                     Золотим падолистом спалахують,

                     Всі стежки і дороги круті.

 

       Нехай ваша осінь, шановна Риммо Данилівно, буде щасливою, а доля щедрою на великі і маленькі радощі, на мир та добро.

 

        Пишаюся тобою, мій рідний краю

 

   Бібліотека взяла участь у конкурсі- фотоквесті «Пишаюся тобою, мій рідний краю» в номінаціях:

1.     «Такі відомі і невідомі"

         Це лікувальна Бонькова криниця.

                                                          

                                                                  

2.     «Їх імена – окраса краю»

Фотографія ветерана Великої Вітчизняної війни  Василя Івановича Сердюка стала переможцем у цій номінації.

                                                              

3.     «Звичаї рідного краю»

                                                             

4.      «Літні барви краю»

               Знаменита козацька "Кемпа"

                                                                      

 

                               

                       Мужність партизанська

 

                                  Багато на нашій землі обелісків,

                            Вкарбовані в них золоті імена

                            Вклонися людино низько-низько,

                         Це пам’ять, яку залишила війна

            22 вересня 2001 року, в день початку партизанського руху в Україні в роки Великої Вітчизняної війни, в нашій країні вперше відзначався День партизанської слави. Цей день відзначається, як  данина всенародної пошани тим, хто в суровий час боровся з фашистами в глибокому тилу ворога і завдав відчутих втрат ворогові на окупованій території.

                                                    

        В бібліотеці для користувачів була представлена тематична поличка «Мужність партизанська» та пройшов відео перегляд про партизанський рух на Україні.