« Над білим янголом скорботи
–
Незгасний духу смолоскип»
Пекельні цифри та слова
У серці б’ють неначе
молот,
Немов
прокляття ожива
Рік 33-й...
Голод...
Голод!
Третій тиждень листопада кожного
року в нашій країні поминальний по жертвах голодомору 1932-33 років.
Український народ -
народ хліборобів і співаків намагалися зробити народом канібалів і злодіїв.
Замість людських почуттів суспільством оволодів страх – тотальний, принизливий
– це єдиний спадок, який система
сталінського терору залишила українському суспільству. Тавро 1933 року горить і
досі на чолі нашого буття.
Тож схилімося в
скорботному доземному поклоні перед пам’яттю жертв страшного
голодомору. І нехай, навіть, запізнілими дзвонами, але пом’янемо мільйони
людських душ, щоб вписати їх в історію пам’яті. Бо пам’ять – нескінченна книга у якій записано все: і життя
людини і життя країни. Та багато в нашу історію вписано кривавим і чорним.
Свіча мільйонів
замордованих голодною смертю погасла в далекому 1933 році. Тож давайте
пом’янемо душі загиблих людей, які помирали з думкою про святий скарб – шматочок
хліба та запалимо свічки для світлої пам’яті, щоб зігрілися душі убієнних
голодом.
В Зозулинецькій ЗОШ І-
ІІІ ст. пройшов виховний захід «Голодомор: Україна пам’ятає, світ визнає».
В бібліотеці відкрита
тематична виставка «Над білим янголом скорботи – незгасний духу смолоскип» та
пройшла акція « Запали свічку».
Хай світло від свічки у небо летить
Хоча б одну душу зігріє в цю мить,
Щоб душа ця згублена спокій знайшла
І у вічність до Бога
вона відійшла.
Немає коментарів:
Дописати коментар